Особливості політичного існування Русі (а потім Росії) в АVI-АVIIIст. не сприяли розвиткові філософії, На початку XIXст. намічається поширення двох суперечливих тенденцій, «слов'янофілами» та «західниками». У першій акцентувалась увага на самобутності російської думки, на неповторній своєрідності російської духовності. Друга прагнула «вписати» Росію в процес розвитку європейської культури,.Представниками російської філософське-ідеалістичної течії слов'янофільства є О. С. Хом'яков (1804-1860 рр.), . В. Киреевський (1806-1856 рр) К. С. Аксаков (1817-1860 рр.), Ю. Ф. Самарін
• О. С. Хом'яковнародився в Москві у дворянській родиніУсі філософські погляди Хом'якова спираються на православно-російський напрям у громадській думці Росії. Людина - обмежена істота, наділена раціональною волею та моральною свободою. Ця свобода означає вибір між любов'ю до Бога та самолюбством, між праведністю та гріхом. Цей вибір визначає остаточне відношення обмеженого розуму до його першопричини - Бога. Оскільки всі люди перебувають у стані дійсного чи можливого гріха, то тільки Божа милість спасає всіх від гріха. Основний принцип церкви не в підкоренні зовнішній владі, а в соборності. Поняття соборності — важливий методологічний принцип релігійно-філософських поглядів «слов'янофілів». Соборність проявляє себе у всіх сферах життєдіяльності людини - церкві, сім'ї, суспільстві. Соборність може бути зрозумілою та засвоєною лише православними, а для «чужих і непроханих» вона недо-ступна. Адже слідом за р'озколом християнства в католицизмі ліквідовано церковну свободу, оскільки існує догмат про непогрішність Папи Римського; в той же час протестантизм абсолютизує людську свободу, індивідуальне начало, яке руйнує церковність. • /. В. Киреєвськийнародився у Москві в дворянській сім'ї. Як і всі «слов'янофіли», Киреєвський сприймає релігію на філософській основі, містицизм поєднує з палкою любов'ю до Росії та вірою в її велике призначення. Якщо об'єднати в одне гармонійне ціле всі духовні сили (розуму почуття, естетичний сенс, любов, совість, прагнення до істипи)> людина набуває здатності до містичної інтуїції та споглядання, які роблять доступною для неї ірраціональну істину про Бога та його відношення до світу. Протиставляючи Захід Росії, Киреєвський говорить, що там ми бачимо роздвоєність духу, науки, держави, а в Росії, навпаки, прагнення до цілісності буття, внутрішнього та зовнішнього, постійну пам'ять про відношення всього тимчасового до вічного, людського та Божественного.
Для Аксакова характерна надмірна ідеалізація російської історії. Російський народ він вважає вищим за решту народів саме тому, що в ньому найбільше розвинуті загальнолюдські принципи та «дух християнської гуманності». Вважаючи, що саме селяни володіють релігійно-моральним світоглядом завдяки православній вірі, Аксаков пише, що у вирішенні соціальних питань вони керуються справедливістю та бережуть інтереси всієї общини в цілому і кожного окремого члена общини. • Ю. Ф. Самарійприсвятив своє життя політичній і громадській діяльності, багато уваги приділяв питанню походження релігії. Як усі «слов'янофіли», особливо старшого покоління, був прибічником самодержавства, яке, стверджував він, для виконання своєї історичної місії дістає підтримку Бога.
Оцінюючи значення «слов'янофілів» у громадській думці Росії, слід відзначити, що вони різко критикували поширену тезу про непримиренну суперечність між релігією та філософією. Виходячи з вирішальної ролі соборного начала, «слов'янофіли розглядали народ як набір постійних ідеальних якостей, тобто виділяли в ньому певну не-змінну «духовну сутність», субстанцією якої виступає православ'я й общинність. «Слов'янофіли» вимагають зробити общинний принцип всезагальним, перенести у сферу міського життя, промисловості. Такого роду ідеї та роздуми «слов'янофілів» наприкінці XIX -на початку XX ст. трансформувалися в соціалістичні теорії народовольців, у ленінську концепцію побудови комунізму.
|
