Діяльність Києво-Могилянської академії (1632-1817рр.) - першого вищого навчального закладу в Україні - припадає на період українського Просвітництва.тут вперше в Ук-раїні філософію викладали окремо від тео-логії. Однак філософські курси були значною мірою схоластичними. Ф. розумілася як система дисциплін чи всіх наук, покликаних віднайти істину, причини речей, даних людині Богом. Істина ототожнюваась з вищим буттям, тобто з Богом, якого називали також творящою природою.
Професор академії І.Гізель (бл. 1600—1683), описує процес пізнання відповідно до поширеної у схоластиці теорії образів. Речі зовнішнього світу, діючи на органи чуття, посилають їм, на його думку, чуттєві образи. Останні, потрапляючи на якийсь із органів чуття, відбиваються на ньому і стають "закарбованими образами". Закарбований образ, діючи на відповідний орган чуття, викликає відчуття, стає вже відображенням.
Вцілому, здобуття істини мислилося як результат складного процесу пізнання, здійснюваного на двох рівнях — чуттєвому і раціональному.
Найавторитетніший представник Просвітництва Феофан Прокопович (1681-1736 рр.) вніс істотний вклад у скарбницю української культури. Учений і ректор академії Феофан Прокопович сприяв розвитку ф. в навчальних закладах, де читались курси діалектики, логіки, натурф., психології, метафізики. З його іменем і діяльністю пов'язаний різкий поворот до вивчення людини і природи.Феофан Прокопович підкреслював, що людина є знаменитішою, аніж само небо, хоча й складається з однієї й тієї ж матерії. Прихильник Галілео Галілея, Феофан Прокопович за критерій істини обрав факти та їх раціональне тлумачення. Феофан Прокопович проголошував: історія покликана виховувати любов до Вітчизни. Багато уваги приділяє питанням мови, зокрема української, якою писав свої проповіді та вірші. У людині цінував гідність, діловитість, освіченість і розум. Аналогічні ідеї певною мірою властиві іншим професорам академії - Стефану Яворському (1658-1722 рр.), Йосипу Кононовичу-Горбацькому та ін.
Визнаючи важливу роль чуттєвого досвіду в пізнанні істини, він не меншого значення в її осягненні надавав спогляданню. Досвід і споглядання він вважав двома мечами вченого, на які той має спиратися.
|
