Виникненню середньовічної філософії передував ряд змін передусім у світоглядній орієнтації тодішнього суспільства. Розвиток монотеїстичної релігійності призвів до перемоги християнства, яке й стало пануючою ідеологією. Воно в свою чергу прагнуло знайти філософське обгрунтування своїх основних ідей.
Першою спробою філософського обгрунтування християнства була патрістика. Це був визнаний офіційною церквою напрямок у філософії, який розроблявся "батьками церкви". Одним із найбільш яскравих представників патрістики був єпископ із Гіппона (Північна Африка) Августин Блаженний. Августин вважав, що філософія поза богослов'ям — ніщо. Воюючи з "язичеством", як він називав античну філософію, Августин намагався розгорнути християнську теологічну систему на основі неоплатонізму. Платонівські "ідеї" перетворюються в Августина в "думки творця перед актом творіння", а "надчуттєвий світ" — в ієрархію християнського неба із Богом на чолі. При цьому небесна ієрархія визначає ієрархію земного соціального існування. Августин пропагував доктрину всезагального, наперед визначеного існування. Бог, вказує Августин, наперед визначає долю людини, незалежно від її вчинків: одні люди йдуть до "спасіння*, інші до пекельних мук. Людська воля, за Августином, — сліпа зброя волі Бога. Августин пропагує теократичну систему — верховенство церковної влади над світською. Софістичними доведеннями він намагається виправдати рабство і соціальну нерівність.Для Августина земне життя — гріховне і тимчасове, це тільки підготовка до вічного" потустороннього" існування. Така проповідь робила людей пасивними, привчала їх до рабської покірливості, формувала рабську свідомість.
| 
