Впливовою в елліністсько-римський період була школа Епікура(бл. 342-270 рр. до н.е.). Епікур підійшов до атомізму Демокріта з етичних позицій, фактично відтворюючи гедонізм кіренаїків, які визнавали насолоду критерієм моральних вчинків. Натурфілософія Епікура спирається на такі універсальні принципи: 1) ніщо не виникає з нічого і в ніщо не перетворюється
2) всесвіт завжди був таким, яким він є тепер; 3) всесвіт складається з тіл і порожнечі, і про існування тіл свідчать відчуття, а існування порожнечі підтверджується рухом, який у ній реалізується;4) тіла або неділимі і незмінні (атоми), або складені з атомів5) всесвіт безмежний як за обсягом порожнього простору так і за кількістю своїх складових — як атомів, так і їх поєднань.
Оригінальність натурфілософії Епікура проявляється в тому, що якщо Демокріт.розрізняє атоми за формою, порядком і положенням, то Епікур говорить про їх форму, величину і вагу.Визнаючи об'єктивність чуттєвих якостей, він стверджує, що річ — не проста сума атомів, а існує як цілісність, якій властиві сталі якості. Простір виводиться з факту руху — він є необхідною умовою руху тіл.