Аналізові Світогляду, проясненню даного поняття філософи України приділяли пильну увагу, особливо починаючи з 80-х років (В.І.Шинкарука, В.П.Іванова. М.В.Поповича). Основна помилка у тлумаченні даного феномена, криється в ототожненні Світогляду із знанням, якби це було так, то не важко було б проінформувати людину і без духовної кризи, без тяжкої внутрішньої муки сформувати Св.. Це — просвітительський погляд, в основу якого покладено уявлення про те, що є загальні закони буття, відомі філософії, а знання цих законів і складає Св., тобто є сукупніс¬тю цілісних уявлень про світ та місце людини в цьому світі.
Однак Св. не є лише сукупністю знань про світ, це, швидше, своєрід¬ний синтез видів знань і різноманітних смислів осягнення світу лю¬диною, проекція особистісних власних проблем, інакше кажучи, це не вищий процес засвоєння готового знання, а внутрішня робота і самоздобуття. Абсолютизація знання є вадою просвітницької концепції людини. Але вже в давнину знали, що всезнайство розуму не навчає. Саме стійка презумпція, що можна за допомогою абсолютного знання іззовні формувати особистіть, спричинила до появи репресивної педагогіки з її монологічністю та імперативними методами виховання типу "не хочеш — примусимо".
Формується не тільки Св., а й особистість з її переконання¬ми та життєвими установками, а тому Св. може мати місце лише там, де є "само", тобто самоздобуття, самовиховання, саморозвиток, самовдосконалення, самоосвіта, самообмеження.
Сучасна доба пов'язана з важкими пошуками нових шляхів будів¬ництва державності і формування національної культури. Для філо¬софії це означає насамперед оновлення її проблемного поля. Дехто вважає, що вся філософська література останніх десяти¬літь є фальшивкою, та повернувшись у минуле можна побачити: Світогляду не було, а була сума знань, які удавано визнавалися, аби зберегти лояльну позицію щодо режиму, але зовсім не збігалися з поведінкою. Маємо добре знайому ситуацію розщеп¬лення індивіда на приватну та публічну людину.
Таким чином, запроваджений до людського лексикону Кантом термін "Св." не слід розуміти буквально, як лише систему по¬глядів на світ, — це споглядацьке, просвітницьке тлумачення, — а як активне самовизначення людини в світі, яка шукає шляхи від ідеї до дії. Св. з цих позицій є системою принципів та знань, ідеалів і цінностей, надій та вірувань, поглядів на сенс і мету життя, котрі визначають діяльність індивіда. За невідповідності між дум¬кою та дією починається глибинна криза існуючих Св-них цінностей. Тоді постає проблема розробки нових цінностей і Св-у. Без цього суспільство не може функціонувати, оскільки Св. є формою його суспільної самосвідомості, через яку суб'єкт усвідомлює свою соці¬альну сутність і оцінює свою духовно-практичну діяльність.
За способом свого існування Св. поділється на груповий та індивідуальний, хоча поза особистістю та без особистості не може існувати жодна Св.на система.
За ступенем та чіткістю самосві¬домості Св. поділяється на життєво-практичний, тобто здоро¬вий глузд, та теоретичний, різновидом якого і є філософія.
Проте будь-який Св., незалежно від того, як він структурується чи класифікується, об'єднує наявність переконання. Це — ядро та смисл Світогляду як такого, оскільки саме переконання і з'єднують думку з дією, втілюють ідею у практичну діяльність.
Ще раз підкреслимо, що Св. — не просто узагальнене уяв¬лення про світ, а форма суспільної самосвідомості людини, вузлови¬ми категоріями якої виступають поняття "світ" і "людина". Через ці поняття суб'єкт Світогляду усвідомлює своє призначення у світі і фор¬мує життєві установки. Св. за самою своєю суттю є універсаль¬ним, оскільки перетворює знання і почуття у переконання, а також прак¬тичним, оскільки орієнтує на вирішення найважливіших проблем людського існування, виражає поведінку людини та сенс її життя. В цьому і полягає функціональне призначення Світогляду.
Св. — постійний супутник людської життєдіяльності на будь-якому етапі історії суспільства.
До історичних типів св. відносяться: міф, релігія, філософія, науки.
Міф – перша форма св. Міфологія – форма людської свідомості; спосіб розуміння світу характерний для ранніх стадій розвитку людства. Міфологія була домінуючою в духовному житті первісного суспільства. Міф – це рання форма духовної культури людства, яка поєднувала в собі зачатки знань, релігійних вірувань, різних видів мистецтва, філософії. Він яскраво виражав світосприйняття тієї епохи в яку створювався. Особливість міфа полягала в тому, що думка знаходила вираз у певних емоційних образах, а людські риси переносилися на конкретний оточуючий світ
У міфології людина не виділяє себе з навколишнього середовища. Міфологія здатна нормувати життя, бо визначає межі добра і зла втілені у різні табу, обрядах; дає зразки поведінки і тим поєднує покоління (передаючи культуру та соціальні досягнення). Від міфології, як від спільного витоку починають свій шлях релігія (віра) та філософія (ґрунтується на знаннях).
Релігія – це св. який полягав у пізнанні світу через його поділ на земний і небесний. Основу релігійного світогляду складає віра в Бога і його роль у світобудові, житті людини. Зовнішнім проявом віри є культ, як система релігійних ритуалів. Релігія важлива тим, що зберігає моральність, орієнтує на добро, сприяє духовному зростанню. Негативним є – жертвоприношення, інквізиція, фанатизм, ворожнеча до іншої віри, переслідування атеїстів, інакомислення.
Філософія – це теоретично сформульований св. Це найбільш зріла форма духовної культури. Від інших форм св. відрізняється не стільки предметом скільки способами осмислення, ступінню інтелектуальної розробки проблеми та методів її пізнання.
Спільні риси ф. та р. – обидві форми св. дають ту чи іншу модель (картину) св.; піднімає вічні проблеми кінця світу; формують певні духовні цінності і життєві орієнтири; сприяють розвитку особистості; навчають дисципліні духу.
Різні риси: релігія ділить світ, а філософія утворює єдність світу; релігія ¬¬¬¬¬– формує свідомість за допомогою образного мислення уяви, філософія¬¬¬¬¬ – за допомогою розуму ( інтелекту ); релігія ¬¬¬¬¬– намагається заспокоїти людину, надію, філософія ¬¬¬¬¬– знання ( впевненість на базі знань ).
|
