Філософія як теоретичний світогляд поряд із наукою, мистецтвом, мораллю, правом — одне з видатних надбань людської цивілізації та культури, їхня основа та животворний фермент. Але історично так склалось, що саме філософія була тією колискою, з якої виросли і наука, і мистецтво, і мораль, і право і набули статусу особливих проявів людського духу та практики життєдіяльності людини і суспільства.
Філософські ідеї, школи, напрями подібно до людей, які їх ство¬рили, не мають буття поза часом та простором. На них лежить відби¬ток певної епохи, країни. Їх ідеї, проблеми, дум¬ки зберігаються століттями і навіть тисячоліттями і не знають просто¬рових та часових меж. Багато у філософії належить, або належатиме, тільки історії.
В історії філософії склалися і у певних модифікаціях перманентне повторюються так звані вічні проблеми. Що таке людина? Що таке природа, або ширше — Всесвіт? Який між ними зв'язок, залежність? Чи може людина пізнати себе,,природу, суспільство? Які форми, ме¬тоди, засоби пізнання? В чому відмінність явищ і сутності матеріаль¬ного і духовного, ідеального світу? Який з цих двох світів є основою для виникнення й існування другого світу? Чи вони незалежні один від одного? Що таке свобода? Що таке життя та смерть, яке їхнє ціннісне значення для окремої людини і суспільства? Ми навели далеко не повний перелік "вічних" філософських проб¬лем. Але розвиток суспільства і пізнання висуває й нові філософські проблеми: про співвідношення статичних і динамічних закономір¬ностей у науковому пізнанні, можливостей "штучного інтелекту" тощо. Звичайно, "вічні" філософські проблеми під впливом нових знань і нових духовно-культурних та соціальних умов вирішуються по-новому.
Філософія (як термін у значенні – роздуми) вперше зустрічається у грецького історика Геродота (5ст.) та Фукідіда (на прик. 5ст.). Надалі у Сократа і Платона (на рубежі 4-5 ст.) у значенні – теорія, наука.
З самого початку філософією називають будь яку мудрість, сукупність знань, які відрізняються від вірувань. З часом з філософії як з суспільної скарбниці беруть початок інші науки (математика, астрономія, фізика, біологія, медицина тощо).
Філософи намагаються осягнути світ у його єдності або вічності. Майже одразу філософія і філософування виявило два напрямки:
1. науково-теоретичний (відбір і перевірка різного роду інформації про різні речі світу);
2. духовно-практичний (який орієнтовано на пошук сенсу життя, основних цінностей, осягнення вічності).
Другий спочатку переважав 1-ий. І в сучасній філософії на першому місці постає не власне людський розум, а моральна інтуїція. Внутрішні почуття вищої гармонії, чи справедливості (пошуки сенсу життя тривають). Осягнення смертності, плинності буття – це філософські проблеми, які вирішує кожна людина. Філософія надихається не стільки розумом скільки сенсом. Філософування є не лише чистим пізнанням, а є свідомістю, що постійно сповнена різних людських почуттів. Питання про сенс життя, кожна людина для себе вирішує сама. Якщо наукові істини мають всезагальний характер, то філософськи істини (відкриття) завжди призначені для „індивідуального” користування.
Специфікою філософії є те, що вона завжди вирішує майже одні і ті ж самі проблеми, але ж вирішує в нових умовах, на новому рівні знань, різними національними культурами.
|
